Ой зацвіло синєє море разними цвітами,
Не цвітами, не цвітами, та все кораблями-лями.

Межи тими кораблями матроси стояли,
Вони собі красну дівку ой та й підмовляли-ляли.

— Ой їдь, дівко, ой їдь, красна, їдь же ти із нами,
Купим тобі, красна дівко, на ножки сапожки-пожки.

Купим тобі, красна дівко, на ножки сапожки,
Ой на ножки сапожки, у вуха сережки-режки.

Накормим, напоїмо та й спати положим.
Ой спи, дівко, ой спи, красна, ой спи та доволі-волі.

Прокинулась красна дівка та й насеред моря:
— Матросики-голубчики, верніться додому-дому.

Матросики-голубчики, верніться додому,
Нехай же я розпрощаюсь з родом, з родиною-ною.

— Уже тобі, красна дівко, назад не вертаться,
Уже тобі, красна дівко, з родом не видаться-даться.