Ой здається, й не журюся,
Таки ж я й не рада:
Чогось мені тяжко-важко,
На серці досада.
Чогось мені тяжко-важко,
На серці досада.

Ой кину я ту досаду
Геть на бездоріжжя, —
Зійшла моя досадонька.
Як мак серед збіжжя.
Зійшла моя досадонька.
Як мак серед збіжжя.

А я той цвіт позриваю
Та й сплету віночка,
Кину його, червоного,
В воду до поточка.
Кину його, червоного,
В воду до поточка.

Пливи, пливи, мій віночку,
До синього моря,
Може, хвиля тебе втопить,
Чи не збудусь горя.
Може, хвиля тебе втопить,
Чи не збудусь горя.

Хвиля вінок розірвала,
Таки ж не втопила,
А від того вода синя
Геть почервоніла.
А від того вода синя
Геть почервоніла.

Гірка вода в синім морі,
Гірко її пити.
Чом я свою досадоньку
Не можу втопити?
Чом я свою досадоньку
Не можу втопити?