— Ой куди ж ти, Наталко, та ходила,
Що ти свою головоньку убілила?

— Ой ходила, подружечки, у вишневий сад,
Там на мою головочку білий цвіт упав.

А вже ж його ні звихнути, ні струсити,
Треба ж його аж довіку доносити.