Ой любив я хорошую дівоньку.
Тиха водо, бистренький Дунаю.
Ой я її люблю, вона мене не любила.
Тиха водо, бистренький Дунаю.
Прошу я бабоньки, щоб зілейка дала.
Ой тиха водо, бистрий Дунаю.
Заказала бабонька зіллє над Дунаєм,
Тиха водо, бистрий Дунаю.
Казала його рвати, з коня не зсідати.
Чуй, кониченьку, у полю дороженьку.
Я зіленька нарвав, з коня не зсідав.
Чуй, коню, у полю дороженьку.
Приїду додому, дівка замуж пошла.
Тяжкосте ж моя, вельми немалая.
За сусіда мого вельми близького.
Тяжкосте ж моя, вельми немалая.
Через моє подвір’я по воду ходила.
Тяжкосте ж моя, вельми немалая.
А в моєму садоньку трісочки ломила.
Ой тяжкосте ж моя, вельми немалая.
На моїм серденьку огник палила.
Тяжкосте ж моя, вельми немалая.