— Ой ні на кого нарікати,
Йно на тебе, моя мати,
Гей, що ти мене та й не оженила,
Лиш у солдати нарядила.

— Ти думаєш, мій синочку,
Що я та не плачу,
Гей, як я вийду за нові ворота,
То й світа білого не бачу.

Ти думаєш, мій синочку,
Що я не журюся,
Гей, як вийду я за нові ворота,
То й від вітроньку валюся.

— Ти думаєш, моя мати,
Що добре служити?
Гей, ох як тяжко, як мені важко
Гостру шабельку носити.