Ой нікому так не горе,
Як тим бідним мужикам:
Там-то роблять ще й працюють
Тим превражим та й панкам.

— Ой ти, пане-отамане,
Лягай спати, не думай,
А ви, хлопці молодії,
Вибирайтесь за Дунай.

Прокинувся пан-отаман,
Іще й тая голова,
Ой кинувся до шкатулки —
Сто дукатів вже нема.

— Ой ти, соцький, осавула,
Сідлай коні вороні
Та поїдем доганяти
Славні хлопці молоді.

Ой догнали наших хлопців
По тім боці Дунаю:
— Вернітеся, хлопці наші,
Верніть дукати мої.

— Не вернемся, не вернемся,
Бо немає до кого,
Не вмів пан нас шанувати,
Як здоров’я свого.