Ой на горі сокіл пролітає,
А на морі козак проїжджає. (Двічі)

Не топись, козаче, бо загинеш,
Кого вірно любиш, то покинеш. (Двічі)

Кого вірно любиш, то цілуєш,
Сам на Україну помандруєш. (Двічі)

Ой як став козак конем грати,
Свою миленькую став виглядати. (Двічі)

Ой приїхав козак під ворота:
— Вийди, вийди, милая, краща злота. (Двічі)

Ой не вийшла милая, вийшла мати.
— Годі, годі, козак, конем грати. (Двічі)

Бо я свою дочку нарядила,
На тесовій лавці положила. (Двічі)

Чорним оксамитом ручки вкрила,
В вишневім садочку схоронила. (Двічі)

Білим каменем приложила
Ще й кленовим листком пристелила. (Двічі)

Ще й кленовим листком пристелила
І червоную калину посадила. (Двічі)

Ой поїхав козак до могили
Та вв’язав коника до калини. (Двічі)

Та вв’язав коника до калини,
Сам припав серденьком до могили. (Двічі)

— Червона калино, відхилися.
Ти, кленовий листе, розлетися. (Двічі)

Ти, білий каменю, відкотися,
Ти, чорная труно, відчинися. (Двічі)

Ти, моя миленькая, підведися,
На правую ручку підіприся. (Двічі)

На правую ручку підіприся,
Чорними очима подивися. (Двічі)

Ой чи мені, милая, женитися?
Ой чи за тобою журитися? (Двічі)

Ой чи за тобою журитися?
Позволь мені, мила, женитися. (Двічі)

— Не журися, милий, не журися,
Поїдь на Вкраїну, оженися. (Двічі)

Лиш не бери вдови з діточками,
А бери дівчину з биндочками. (Двічі)

Возьми в вдови дочку Мар’яночку,
А що в голубому жупаночку. (Двічі)

А що в голубому жупаночку,
А що в рутяному віночку. (Двічі)

Не женися, милий, у суботу,
Та не бери вдови на сухоту. (Двічі)

Оженися, милий, у неділю,
Возьми собі жінку при барвінку. (Двічі)

Возьми собі жінку при барвінку,
А щоб згадувала першу жінку. (Двічі)