Ой на татарській границі
На шовковій травиці,
Там козак та коня пасе,
А дівчина воду несе.
— Дівчинонько, голубонько,
Напій коня вороненького!
— Ой не буду напувати,
Буде мене мати ждати,
Буде мене бить, сварить:
«Де ти, доню, забарилася,
Що з водою опізнилася?»
«Летіли гуси з броду,
Сколотили мені воду;
Я стала та постояла,
Поки вода кришталем стала;
Я стала, подивилася,
Поки вода остановилася».
«Брешеш, доню, ти не стояла,
Ти з Романом розмовляла».
— Ой Романе, Романочку,
Пусти мене додомочку,
В мене мати нерідная,
Головонько моя бідная.