Ой не стій, вербочко, над водою,
А бо гірка вода під тобою,
Що їй не спити, не зварити,
Да тільки нелюба отруїти.
Ой біжи, доню, по водицю,
Зазови нелюба у світлицю,
Та будем нелюба шанувати,
Та гарячою золою наповати,
Та з кутка печиною годувати.