Ой не ходи, Грицю, та й на вечерниці,
Бо на вечерницях дівки чарівниці.
Котора дівчина чорні очі має,
То тая дівчина чарувати знає.

Ой одна дівчина та чарів не знала
Та і тая Гриця та й причарувала.
У неділю рано зіллячко копала,
А у понеділок переполоскала.

У вівторок рано зіллячко варила,
У середу рано Гриця отруїла,
Як прийшов четвер, Гриць уже умер,
Як прийшла п’ятниця, поховали Гриця.

А в суботу рано мати дочку била:
— Ой нащо ти, доню, Гриця отруїла?
— Ой мати, мати, жалю в вас немає,
Нехай же Гриценько нас двох не кохає.

Ой нехай не буде ні тій, ні мені,
Нехай достанеться та сирій землі.
Оце тобі, Грицю, такая заплата,
Із чотирьох дошок темненькая хата.

Ой не ходи, Грицю, та й на вечерниці,
Бо на вечерницях дівки чарівниці!
Одна дівчина чорнобривая
Та й чарівниченька справедливая.

У неділю рано зілля копала, А у понеділок переполоскала, А у вівторок зілля варила, А в середу рано Гриця отруїла.

Прийшов четвер — та вже Гриць умер,
Прийшла п’ятниця — поховали Гриця.
А в суботу рано мати дочку била:
«Нащо ти, дочко, Гриця отруїла?»

«Ой мати, мати, жаль ваги не має,
Нехай же Гриць разом та двох не кохаєі
Нехай він не буде ні їй, ні мені,
Нехай достанеться він сирій землі!

Оце тобі, Грицю, я так і зробила,
Що через тебе мене мати била!
Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата —
Із чотирьох дощок дубовая хата!»