Ой під гаєм зелененьким
Брала вдова льон дрібненький.
Брала, брала, добирала,
Та й так собі заспівала:
«Ой коби я мужа мала,
Я би його шанувала,
В кармазини убирала,
Медом-вином напувала».
Ой там Василь сіно косить,
Її голос го доносить,
Кинув косу у травоньку,
А сам пішов додомоньку.
«Позволь, мати, вдову взяти,
Будем пити і гуляти,
Сріблом-злотом убирати,
Будем собі панувати».
«Не позволю вдови брати,—
Вдова вміє чарувати:
Зчарувала мужа свого,
Зчарує тя молодого».