Ой під ругою, під Сабореєю,
Ой під вишневим садом,
Там Мазепа намет напинає.
Все кубочки сповняє.
Ой ісповняє та тії кубочки
Все зеленим вином
Вітати Палія Семена.
Ой іще ж Палій,
Ой іще ж Семен
Меду і вина сього не напився, —
А уже ж Палій,
А уже Семен
Із своїх ніг звалився.
Ой і крикнув проклятий Мазепа
На свої лайтани:
«Возьміть Палія Семена
Та забийте у кайдани,
А на руки скрипиці!
Та посадіть Палія Семена
У превеликії темниці!
А сам же я поїду,
Сам же я поїду
До государя на столицю».
Як озвався та Палій Семен,
Та сидячи у темниці.
То стало ж чутно,
То сталось чутненько.
У государя на столиці:
«Ой бреше, бреше
Проклятий Мазепа,
Як пес, на столиці!»
Тоді крикнув велик світ-государ
На свої москалі:
«Возьміть ви сього плута Мазепу
Та закуйте в кайдани,
Та посадіть плута Мазепу,
У превеликій темниці,
Та приставте ви Палія Семена
Та до мене на столицю...
Ой чи можеш ти,
Палію Семене,
Та Мазепу звоювати?
Будеш ти з мене,
Палію Семене,
Велику плату брати!»
«Ой не хочу я,
Велик світ-государю,
Великої плати брати,
Тільки не дозволяйте із України
Довіку некрутів брати, —
Ані некрутів,
Ані подушного,
Ані якої плати,
То можу я плута Мазепу
Зара́з звоювати!»
Ой уже ж хміль,
Тонкая хмелина,
Коло дерева в’ється, —
Уже ж шведський король
З Палієм Семеном
Під Полтавою б’ється.
Ой уже ж хміль,
Тонкая хмелина,
З тичини похилився, —
Уже ж шведський король
Палію Семену
У ніженьки поклонився.