Ой піду я до церковці, стану край порога,
Піп на мене поглядає — гарна, чорноброва.

— Попаденьку, попаденьку, щось маю казати,
Ой чи можна опріч мужа іншого кохати?

— Молодая молодице, що мені до того?
Як ти хочеш інших мати, кохай мя самого.

— Попаденьку, попаденьку, я нині в сповіді.
Попаденько їй говорить: «Прийдеш по обіді».

— Чоловіче, чоловіче, лягай собі спати,
А я піду до попа пшениченьку жати.

Не нажала пшениченьки, лиш тільки півкопи,
Піп киває і моргає: «Ходімо до шопи».