Ой пішов милий за ліс
Та чорнії брови заніс. (Двічі)

Пішов за діброву
Та заніс любу мову. (Двічі)

Я кажу: «Не барися»,
А він каже: «Не журися». (Двічі)

А він каже: «Не журися,
З іншими не любися». (Двічі)

Штири роки прожила,
Нікого я не любила. (Двічі)

Штири роки минає,
Мій милий прибуває. (Двічі)

Приїхав аж до гаю,
Та думав, що додому. (Двічі)

Приїхав аж до гаю,
До широкого Дунаю. (Двічі)

Став коня наповати,
Став лиман прибувати. (Двічі)

Став лиман прибувати,
Став милий потопати. (Двічі)

Став милий потопати,
До милої став гукати. (Двічі)

— Рятуй, рятуй, моя мила,
Коли вірно любила. (Двічі)

— Якби човен та весельце,
Рятувала б своє серце. (Двічі)

Заким човна знайшла,
Миленького я не знайшла. (Двічі)

Заким люди і зійшлися,
А миленький утопився. (Двічі)

Пішов милий за водою —
Остаюся я вдовою. (Двічі)

Пішов милий з пліточками —
Остаюся з діточками. (Двічі)

Пішов милий з окуньцями —
Остаюся з молодцями. (Двічі)