Ой пане господарю!
Впусти до хати Меланку нашу.
Наша Меланка — господиня:
На синьому морі ложки мила, (Двічі)
Ложку, тарілку упустила,
Тоненький хвартух замочила
Та й на воротях почепила. (Двічі)
Повій, вітре буйнесенький,
Висуши хвартух тонесенький. (Двічі)
Повій, вітре, хоть сяк, хоть так,
Висуши хвартух, як мак, як мак.
Повій, вітре, долиною,
Висуши хвартух серединою. (Двічі)
Повій, вітре, через ворота,
Висуши хвартух краще злота, (Двічі)
Щоб матінка не пізнала
Та шельмою не назвала. (Двічі)
Наші гроші — не мітлиця,
Наша Меланка — молодиця. (Двічі)
Наші гроші — не полова,
Наша Меланка чорноброва
Поїхала в ліс по дрова. (Двічі)
Нашу Меланку козаки знають,
Нашій Меланці дрова рубають. (Двічі)
Нашу Меланку козаки люблять,
Нашій Меланці горілки куплять. (Двічі)