Ой плинуть гусоньки бистреньков водою,
Гей, вийди, дівчино, розмовся зо мною.
Ой не раз я, не два з тобов розмовляла,
Таки ж бо я тобі правди не сказала.
Аж тогди б тобі всю правдоньку скажу,
Як мою рученьку із твоєю зв’яжуть.
Мисли ж мої, мисли, а де ж ви тут зайшли?
Ей, то під козаком кониченько бистрий.
Кониченько бистрий, те й золота зброя,
Що ж ти -си гадаєш, дівчинонько моя?
Ой я си гадаю на морі втонути,
Лише не гадаю за тобою бути.
Бо на морі сплину, стану, відпочину,
А за тебе піду — навіки загину!