Ой по Дону, по Дону, по широкому морю
Собирались славні хлопці у одному дому.

Ой радили вони раду все отечеськую,
Куди їхать по покупку по купечеськую.

— Ой слухайте, славні хлопці, щось у хмароньці гуде,
Ой щось бо нам, славні хлопці, за пригодонька буде.

Ой наступила чорна хмара, превеликая орда,
Ой висікла, вирубала все донського козака.

— Сідлай, хлопче, сідлай, малий, коня вороного
Та дай знати, хлопче малий, аж до кошового.

Ой виїхав кошовий аж до козацького трупу
Та приклав до свого серця превеликую тугу.

— Ой що ж бо ви, преславні хлопці, та й ошиблися,
Що у степу, при битій дорозі, спать положилися.

Що яснії та ружини не заряджували,
Що крепкого каравулу не поставили.

Що крепкого каравулу не поставили,
Самі себе, преславнії молодці, та й занапастили.

Ой виїхав отаман та на сірому коні,
Полилися дрібні сльози по зеленім жупані.

Полилися дрібні сльози по зеленім жупані:
— Ой пропало ж моє військо, тепер горенько мені.