Українські народні пісні

ОЙ ПОЇХАВ КОРОЛЕВИЧ НА ПОЛЮВАННЯ

Ой поїхав королевич на полювання
Та покинув королівну на горювання. (Двічі)

— Горюй, горюй, моя мила, вдень і вночі,
А щоб того не бачили мої карі очі. (Двічі)

Їхав, їхав королевич попід чорний ліс,
Захопила миленького темненькая ніч. (Двічі)

Ой виїхав королевич на круту гору,
Пустив коня попасати в шовкову траву. (Двічі)

Пустив коня попасати в шовкову траву,
А сам спустив головоньку й сивую шапку. (Двічі)

Ой приїхав королевич на круту гору —
Нігде світла не видати, лиш в її двору. (Двічі)

Приїхав же королевич до села гони,
Ударили по миленькій усі дзвони. (Двічі)

Приїхав же королевич до нових воріт,
Ударився кінь вороний в новий частокіл. (Двічі)

Ударився кінь вороний у землю ногами.
— Вийди, вийди, моя мила, повітайся з нами. (Двічі)

Ой не вийшла його мила, вийшла її мати:
— Здоров, здоров, чужий затю, бо ти вже не наш. (Двічі)

Здоров, здоров, чужий зятю, бо ти вже не наш.
Нема твої миленької тепер уже в нас. (Двічі)

Вчора твоя миленькая сина зродила,
На розсвіті твоя мила сама померла. (Двічі)

— Ой сину мій розлюбезний, що ти наробив?
Що ти мою миленькую на смерть положив. (Двічі)

Увійшов же королевич у нову світлицю —
Лежить мила, як біль біла, на всюю лавицю. (Двічі)

Ой ввійшов же королевич через пороги
Та впав своїй милесенькій низенько у ноги. (Двічі)

— Очі мої каренькії, чом ви не дивитесь?
Губи мої пишненькії, чом не говорите? (Двічі)

Руки мої робленії, чом ви не робите?
Ножки мої трудящії, чом ви не ходите? (Двічі)

А вже очі каренькії надивилися,
А вже губи пишненькії наговорилися. (Двічі)

А вже руки робленії наробилися,
А вже ножки трудящії находилися. (Двічі)