Ой поїхав Саврадим у поле орати,
Його жінка, Саврадимка, до корчми гуляти. (Двічі)

Гуляла, гуляла, поки не спилася,
Наварила борщу-каші, в поле потряслася. (Двічі)

Ходила, блукала, милого шукала.
Подивися, Саврадиме яка мила стала:
Ні здорова, ні слаба, із личенька спала.

Ой не знає Саврадим, що його робити,
Запрягає у борону та йде волочити. (Двічі)

Заволочив рано, запрягає в рало:
— Соб-цобе, моя мила, ще додому рано! (Двічі)

Ой умер Саврадим та на лаві лежить,
Його жінка, Саврадимка, по горілку біжить. (Двічі)

І горілку несе, і музики веде:
— Отепера, Саврадиме, не боюся я тебе! (Двічі)

Як на лавці лежав, було мені трохи жаль,
А з роботи йшла, то пожалкувала. (Двічі)