Ой поїхав чоловік у поле орати,
Я сказала бригадиру, щоб зайшов до хати.

Приспів:

Тра-ра-ра, тра-ра-ра, щоб зайшов до хати. *

Засвітила в хаті світло, сіли коло столу,
Подивилась й у вікно — йде милий додому.

— Бригадире, бригадире, що тепер робити,
Чоловік іде додому, буде мене бити.

Ой іди ж ти, бригадире, та сядь у куточку,
А я скажу чоловіку: підсипала квочку.

— Добрий вечір, моя жінко, а що тут чувати?
Чи топила, чи варила? Давай вечеряти!

— Я топила, я й варила, но воно ще гаряче,
Підсипала білу квочку, мабуть, вона утіче.

— Ой ходімо, моя жінко, ой ходімо та провір,
Бо ти кажеш — біла квочка, мені вдався бригадир.

А взяв чоловік ремінь на два кінці —
Довелося бригадиру, довелось і жінці.

А іде бригадир рано на бригаду,
А розбита голова спереду і ззаду.

— Оце тобі, бригадире, за твої учинки,
Нема дома чоловіка — не ходи до жінки.

— Доки буду жити, в бригаді робити,
То не буду до чужих жінок заходити.

— Доки буду жити, чоловіка мати,
То не буду бригадира в хату зазивати.