Ой поза горов, ба там за другов
Там наш Іванко коника пасе,
Коника пасе та й твердо заснув.
Приходить д’нему ще рідна мати:
— Встань-ко, Іванку, а вставай, не спи,
Твоє подвір’я турки займили!
Так наш Іванко ба й прудко устав,
Ба й прудко устав, коника всідлав:
— Най-ко їх женуть, я їх здогоню.
Сів на коника, як вітрець линув
Бай заднє войсько й а здоганяти.
Як іздоганяв, конем потоптав,
Середнє войсько мечем постинав,
Переднє войсько вогнем попалив,
Своє подвір’я назад відобрав,
Назад відобрав, краще осадив.
Перше осадив ба й дівочками,
Друге осадив ба й молодцями,
Третє осадив ба й стариками.
Із-за дівочок — село весело,
Із-за молодців — село огрядне,
А з-за стариків — порада в селі!