Ой приїхав милий до милої в гості,
А в милої весь двір на помості.

— Для кого ти, мила, цей двір становила?
— Задля того, що вірно любила.

— Для кого ти, мила, цей двір будувала?
— Задля того, що вірно кохала.

Ой повій, вітроньку, на мою світлоньку
З того краю, звідки милу маю.

Вітрець повіває, світлоньку минає,
Десь мій милий талану не має.

Узяв милий милу за білії боки
Вкинув милу у Дунай глибокий.

— Пливи, пливи, мила, стиха за водою,
Не мав же я талану з тобою.

— Чи я не хороша, чи я не прекрасна,
Ой чи моя долечка безщасна?

Чи я не хороша, чи я не вродлива,
Ой чи моя доля нещаслива?

— Як випливеш, мила, на жовтий пісочок,
Тоді пустиш тонкий голосочок.

Пішов милий лугом-бережиною,
Стало йому жаль за дружиною.

— Перепливи, мила, биструю річку,
Подай мені білую ручку.