Ой рано, рано всім загадано:

Приспів:

Святий вечор!

В кого сини є, нехай в військо шле.
В пана Оксентія й один синок є,
Й один синок є, того в військо шле.
Його матюнка журлива була.
Вона молоденька всю ніч не спала,
Всю ніч не спала, сина научала:
— Ой мій синочку, мій єдинчику!
Ой як пійдеш ти царю служити,
То не їдь, синку, поперед войська
І не зоставайсь позаду війська,
А їдь, синочку, посеред війська.
І не становись під ялиною,
Бо ялина — дерево незродливеє,
Незродливеє, нещасливеє.
Становись, синку, під калиною:
Калина — дерево і зродливеє,
І зродливеє, і щасливеє.
І врадить тебе молоденького
І коня твого вороненького.
А він матюнки ніт, не послухав —
Поперед війська конем виграє,
А ясна шабелька при боці сяє.
Цар його не знав та в війська питав:
— Коли б же я знав, чий син конем грав,
То б я за його дочку свою оддав.
Дав би я йому половину царства,
Половину царства ще й государства.