Ой рано, рано зорі зоріли,
Та єще ранше господар устав.
Господар устав, три свічі всукав,
Три свічі всукав, то йому біг дав.
При єдній свічі ніженки вбував,
При другій свічі та личко вмивав,
Й а личко вмивав та бога просив,
А бога просив За здоровлячко,
На подвір’ячку за імінячко.
При третій свічі служеньки зганяв:
— Ай слуги мої, вставайте д’горі.
Вставайте д’горі, зоріють зорі,
Зоріють зорі, ловіте коні,
Срібні зубельці позакладайте,
В кирниці студній понапувайте.
Понапувайте, оброку дайте,
Оброку дайте, отарницайте,
Дорогий напій повипивайте,
По пару стрільби позабирайте.
По пару стрільби, по мечикові
А на коники ба посідайте,
Я вас виправлю та й сам поїду.
Та поїдемо на першу гору,
На першу гору, на високую,
На високую, на німецькую.
Грянемо кіньми, як грім на небі,
Лиснемо мечем, як ясен місяць,
Пустимо стріли, як дробен дощик,
Пустимо стріли в німецьку землю.
Німецьку землю та звоюємо,
Ой звоюємо та зрабуємо,
Та наберемо все здобиченьки:
Злота не міру, срібла не ліку.
Ой слуги мої бардзо вірнії,
Коні втискайте, далі ступайте,
Ми поїдемо на другу гору,
На високую, на волоськую.
Лиснемо мечем, як ясен місяць,
Грянемо кіньми, як грім у небі,
Пустимо стріли, як дробен дощик,
Пустимо стріли в волоську землю,
Волоську землю завоюємо
Та звоюємо та зрабуємо.
Там заберемо сиві волики,
Самі сивії ба й рогатії
Та рогатії ба й сивенькії