Ой рано, рано кури запіли,
Щедрий вечір, кури запіли.

А ще раніше дівчина встала,
Щедрий вечір, дівчина встала.

Дівчина встала, свічі зсукала,
Щедрий вечір, свічі зсукала.

При першій свічці личко вмивала,
Щедрий вечір, личко вмивала.

При другій свічці сукенку вбрала,
Щедрий вечір, сукенку вбрала.

При третій свічці косу чесала,
Щедрий вечір, косу чесала.

Косу чесала, до церкви пішла,
Щедрий вечір, до церкви пішла.

А попи кажуть, що це попівна,
Щедрий вечір, що це попівна.

А дяки кажуть, що це дяківна,
Щедрий вечір, що це дяківна.

— Я не попівна, я не дяківна,
Щедрий вечір, я не дяківна.

Тільки панночка, Михайла дочка,
Щедрий вечір, Михайла дочка.

Ой рано, рано кури запіли.
Святий вечір !

Ой рано, рано кури запіли.
Святий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я.

А ще раніше дівчина встала
Святий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я.

Дівчина встала, личко вмивала.
Святий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я.

Личко вмивала, косу чесала.
Святий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я.

Косу чесала, сукню вбирала.
Святий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я.

Сукню вбирала, до церковки йшла.
Святий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я.

Ой рано, рано кури запіли,
А господиня ще раній встала.
— Господинейко, одчиняй двері,
Маєш гостойки в свойому дворі.
Одчиняй двері все тесовії,
Стели килими та все новії.
Маєш гостойки вельми світлії.
До тебе іде свята п’ятінка,
Дарує тебе от, як матінка.
В комори іде замиканії,
Одчиня скрині мальованії.
У одну кладе тонке прядиво,
У другу кладе біле полотно,
У третю кладе добреє сукно.
Свята п’ятниця дари давала,
Бо господиня мудрая була,
Що у п’ятницю кужіль не пряла,
Хустя не прала, в золу не клала.

Ой рано, рано кури запіли,
Ой іще раньше наш панонько встав,
Ой устав, устав, три свічі ссукав.
При єдній свічі шатоньки вбирав,
При другій свічі личенько вмивав,
При третій свічі коника сідлав.
Ой сідлав, сідлав, в поле виїжджав,
В поле виїжджав, з конем розмовляв:
— Ти коню сивий, будь ми щасливий,
Будь ми щасливий на три дороги,
На три дороги та у три землі.
Єдна дорога в волоську землю,
Друга дорога в турецьку землю,
Третя дорога в німецьку землю.
Із Волох їде, волики веде,
Із Турок їде, коники жене,
Із Німець їде, грошики несе.
То воликами на хліб робити,
А кониками в війську служити,
А грошиками військо платити.

Ой рано, рано кури запіли,
А ще раніше пан Платон устав,
Пан Платон устав, три свічі спалив.
Одну спалив, умиваючись,
Другу спалив, обуваючись,
Третю спалив — по двору походив,
По двору походив, лучком подзвонив,
Лучком подзвонив, челядь побудив:
— Вставайте, братці, коней сідлайте,
Коней сідлайте, хортів скликайте
Та поїдемо у чисте поле,
У чисте поле на погуляннє!
Як угляділи у полі намет,
Барзо високо, видно далеко.
Ой обозвався сличний панич,
Сличний панич, панич Платонко:
— Ой я той намет лучком прострелю,
А турецький замок мечем посічу,
А турецького царя у плін заберу.
А турецький цар теє узнає:
— Та покличте його до замку мойого!
Та чи ти царевич чи королевич?
— Я отецький синок, сам собі царьок.
— Я маю за тебе свою дочку оддать.
Королевським дочкам да подарки слати,
А королевські сини — по коню дати.

Ой рано, рано кури запіли.

Приспів:

Святий вечер!

Ще раніш того Іванко устав,
Лучком подзвонив, братів побудив:
— Ой вставайте, братці, коней сідлайте,
Коней сідлайте, хортів скликайте!
Ми поїдем на лови в зелені діброви.
Ой там навідав я куну в дереві,
Куну в дереві, дівку в теремі.
Хай же вам, братці, всім по куниці,
А мені, молодому, дівка в теремці.
Вечор добрий!

Ой рано, рано кури запіли,
Ой а ще ранше Олена встала.
Олена встала, три свічки всукала.
При єдній свічці двори вмітала,
При другій свічці столи встеляла,
При третій свічці сама ся вбрала.
Сподівалася трьох старостеньків:
Єдні ж ми стали та й за садами,
Другі ми стали за воротами,
Треті ми стали під сіньми кіньми.
Взяли радити, який дар дати.
Єдному дати шовкову хустку,
Другому дати золотий перстінь,
Третьому буде сама молода,
Сама молода та як ягода.

Ой рано, рано кури запіли.

Приспів:

Добрий вечір.

А іще раніш коваль устав.

Приспів:

Щедрий вечір.

Наш коваль устав, начиння зібрав
Та й почав для нас коні кувати,
Бо прийшла пора, гей, вирушати,
Бідним повстання розпочинати.
Що ковалик наш на поміч став,
До повстанського загону пристав
На Денікіна із Петлюрою.
Гей, вирушали в нічку бурую.
Як червоні вже наближали,
То ми з радості аж палали.
Куркулям, попам — згинути хутчій,
Запанує скрізь люд працюючий.

Ой рано, рано кури запіли,

Приспів:

Добрий вечір!

А іще раніш наш коваль устав.

Приспів:

Щедрий вечір!

Ковалик устав, начиння зібрав
Та й почав тоді плуга кувати,
Бо прийде пора в поле рушати,
В поле рушати, землю орати,
А щоб не зоставсь на лану обліг
Та щоб господар другим допоміг.
Гей, розпочали землю орати
Та важким зерном її засівати.
Що перше зерно — малим діточкам,
А друге зерно — на податочок,
А третє зерно — хто голодує,
То ж їх земля добре годує.
А ми будемо всі працювати,
Та не на богів уже заглядати,
Бо не зробимо, не зораємо,
То й біди вдома не здолаємо!

Ой рано, рано кури запіли

Приспів:

Святий вечор, кури запіли!

А ще найраній Хведорко устав.
Хведорко устав, в дзвони задзвонив,
В дзвони задзвонив, браття побудив:
— Вставайте, браття, бо вже й не рано,
Та поїдемо в чистеє поле,
В чистеє поле, на полювання.
Уполюємо в полю сокілку,
В полю сокілку, Хведоркові дівку!