ОЙ СІНИ МОЇ, МУРОВАНІЇ
Українська народна пісня
Ой сіни мої, мурованії,
Світлочко моя, мальованая!
Ходить ми по ній статечна жона,
Статечна жона ой Марунечка.
Ой ходить, ходить, ключі си носить,
Носить си ключі при правім боці:
— Ой ключі мої, дрібні, золоті!
Ой ви стихенька та подзвоняйте,
Мого милого не побуджайте!
Бо мій миленький барзо трудненький,
Ходив ми в гори за воликами,
Пригнав волики половенькії,
На них рожечки золотенькії.
Ой сіни мої, мурованії,
Світличко моя, мальованая!
Ходить ми по ній статечна жона,
Статечна жона ой Марунечка.
Ой ходить, ходить, ключі си носить,
Носить си ключі при правім боці:
— Ой ключі мої, дрібні, золоті!
Ви помаленьку ой подзвоняйте,
Мого милого не побуджайте!
Бо мій миленький бардзо трудненький,
Ходив ми в гори за коничками,
Привів коники вороненькії,
Мають гривочки золотенькії.
Ой сіни мої, мурованії,
Світличко моя, мальованая!
Ходить ми по ній статечна жона,
Статечна жона ой Марунечка.
Ой ходить, ходить, ключі си носить,
Носить си ключі у правій руці:
— Ой ключі мої, дрібні, золоті!
Ой ви стихенька ми подзвоняйте,
Мого милого не побуджайте.
Бо мій миленький бардзо трудненький,
Ходив ми в гори за овечками,
Пригнав овечки все біленькії,
Все біленькії та й буренькії.
Воли полові на жито оруть,
Коні вороні жито волочуть,
Білі овечки ґаздині доять,
Ой доять, доять, пастушки строять.
За сим же словом будьте здорові,
Не самі собов, з господаречком.