Ой сам же я добре знаю
Пізно лягти, рано встати.

Пізно лягти, рано встати
Й через вдови двір їхати.

Вийшла вдова з свого двору,
Казала коня випрягати.

Казала коня випрягати,
Милого взяла до кімнати.

Коню дала вівса, сіна,
А милому меду, вина.

Посадила кінець стола,
Сама стала край порога.

Білі ручки заломила,
Карі очі зарюмала.

— Чого стала край порога?
Чого руки заломила?

Чого руки заломила,
Карі очі зарюмила?

Чи тобі жаль вівса, сіна,
Чи тобі жаль меду, вина?

— Не жаль мені вівса, сіна,
Не жаль мені й меду, вина.

Лиш жаль мені свого світа,
Що проходять марне літа.