— Ой сини мої, голуби мої!
А дочки, голубочки!
Ой як буду я помирати,
Сходьтеся докупочки.

Ой сини ходять, радочку радять,
Як маму поховати,
А невісточки та й собі ходять
Та все бога просять.

А невісточки ходять
Та все бога просять,
Коли б свекруху, старую суку,
Живо взяли з хати.

А дочки ходять та руки ломлять:
— Не будемо мами мати.
Дочки не плачуть, дочки не плачуть,
Самі сльози ллються.

Дочки не плачуть, дочки не плачуть,
Самі сльози ллються,
А невісточкам — чужим діточкам
Аж оченьки сміються.