Ой сосно, сосно, не шуми так тоскно.
Бо по мені ходять тури та олені,
Од мене чинять дев’ять стежечок.
На тих стежечках нова світлонька,
А в тій світлоньці ґречная панна,
Ґречная панна чом Маруненька.
А в тій світлоньці стоять столове,
Стоять столове а все тисовії.
По тих же столах все обрусове,
По тих обрусах а все хлібове,
А все хлібове, а все пшеничні,
А все пшеничні, в бога величні.
За тими столами рокові гості,
Рокові гості, все колядники,
Все колядники, все молодцеве.
Ой межи ними ґречная панна,
Ґречная панна чом Маруненька.
Загадали їй три загадочки:
— Як одгадаєш, то наша будеш,
Не одгадаєш, батькова будеш.
А що ж нам росте без коріннячка?
А що ж нам горить без поломене?
А що ж нам шумить без буйного вітра?
Она ж бо знала та й одгадала:
— Біл камінь росте без коріннячка,
Золото горить без поломене,
Сосночка шумить без буйного вітра.