Ой там біля річки, ой там біля броду
Кличе козак дівку до себе в комору.

— Не піду, козаче, не піду, соколю,
Бо я молоденька боюсь поговору.

— Не бійся, дівчино, не бійся, рибчино,
Нічого не зробить козак молоденький.

Не спала ніченьку, не спала другую.
На третюю нічку лягла та й заснула.

На третюю нічку лягла та й заснула,
Козак насміявся, дівчина й не чула.

Дівчина схопилась та й заголосила:
— Ой боже мій, боже! Що я наробила?

Ой боже ж мій, боже! Що я наробила?
Навік свою неньку та і розгнівила.

Дівчина схопилась, як горлиця б’ється.
Козак коло неї лежить та сміється.

— На тобі, дівчино, три рублі на мило,
Три рублі на мило, а десять на пиво.

Милом намиляйся, пивом напивайся,
Щоб ненька не знала, що вірно кохався.

Милом намилялась, пивом напивалась,
На шосту неділю та й ненька дозналась.

А в неділю рано мати дочку била:
— Де це ти, доню, вінок загубила?