Ой у лузі калинонька, в лузі.
Чогось моя головонька в тузі. (Двічі)

Чогось моя головонька в тузі,
Поламалась поличенька в плузі. (Двічі)

Чи полицю до плуга тесати?
Чи до дівчини на всю ніч чесати? (Двічі)

І полицю до плуга потесав,
І до дівчини на всю ніч почесав. (Двічі)

Закинув я свитину на спину,
А сам до дівчини на всю нічку двинув. (Двічі)

Ой приходю в середнє віконце:
— Добрий вечір, дівчинонько-серце! (Двічі)

Ой відчини, дівчинонько, сіни,
Бо мало мене собаки не з’їли. (Двічі)

— Нехай тебе собаки з’їдять,
Бо коло мене кращі тебе сидять. (Двічі)

Нехай би були тебе собаки із’їли,
Бо у мене багаті сиділи. (Двічі)

— Ой відчини, дівчинонько, двері.
Нехай подивлюся, які кавалери. (Двічі)

Ой не вспів я на лавочку сісти,
Дала мені перепілку з’їсти. (Двічі)

Ой не вспів я на лавочку сісти.
Дала ж мені житній пиріг їсти. (Двічі)

Ой із’їв же я крильце ще й реберце.
Сперло мене під груди й під серце. (Двічі)

Не вспів же я два пироги з’їсти,
Не міг же я на коника сісти. (Двічі)

Козак по конику, як гадина, в’ється,
З нього дівчина в кватирці сміється. (Двічі)

— Не смійся ж ти, дівчинонько, не смійся,
Бо я в твоїй хаті трутизни наївся. (Двічі)

Вийшла мати із нової хати:
— Либонь, тобі ворожки шукати. (Двічі)

— Не поможе, моя мати, ворожка руката,
Лиш поможе, моя мати, рискаль та лопата. (Двічі)

Не поможе ні дядько, ні тітка,
Лиш поможе біленька намітка. (Двічі)

Не поможе ні брат, ні сестриця,
Лиш поможе соснова тертиця. (Двічі)