Ой у лузі при березі розвився дубочок,
Ой розпився, розгулявся удовин синочок.
Ой у вдови син хороший, а хазяйський кращий,
А як вийде на вулицю, як той місяць ясний.
Ой у вдови дочка гарна, а хазяйська краща,
А як вийде на вулицю, як та зірка ясна.
А як вийде на вулицю, гуляє, гуляє,
Кличе мати вечеряти, вона й не думає.
— Їди, доню, вечеряти, галушки скипіли.
— Уже ж мене, моя мати, женишки обсіли.
Вечеряйте, моя мамо, вечеряйте сами,
Бо вже ж мені докучило вечеряти з вами.