Ой у полі при долині гіркий дим,
Там соловейко збудував собі дім,
Він до себе зозуленьку принадив:
— Іди, іди, зозуленько, зо мною,
Будеш мені рідною жоною;
Будеш мені раненько вставати,
Будеш в моїм садочку кувати.
Ой у полі на долині гіркий дим,
Там собі Василько збудував дім,
Там він до себе Ганусю принадив:
— Іди, іди, Гануню, зо мною,
Будеш мені рідною жоною,
Будеш мені раненько вставати,
Будеш моїй матінці вгождати.
— Іди, собі, Васильку, будь собі сам,
Гляди собі такої, як ти сам:
Щоб тобі раненько вставала,
Щоб твоїй матінці вгождала.