Ой хвалилася біла береза
Своїми вітками перед дубками.
Ой обізвався зелений дубок:
— Ой не хвалися, біла береза,
Своїми вітками перед дубками.
Не сама ж ти вітку кохала.
Кохали вітку буйнії вітри,
Білили кору дрібнії дощі.
Ой хвалилася ґречная панна
Своїми косами перед молодцями.
Ой обізвався ґречний молодець:
— Ой не хвалися, ґречная панно,
Своїми косами перед молодцями,
Не сама ж ти косу кохала,
Кохала косу ненька старенька!