ОЙ ХТІВ ЖЕ Я ЖЕНИТИСЯ, НЕ МАЮ ЗА ЧОГО
Українська народна пісня
Ой хтів же я женитися, не маю за чого,
Не стає мні десять грошей до півзолотого.
Я п’ять грошей розміняю, десять позичаю,
На Вкраїні дівчинонька — до неї манджаю.
Приходю я до дівчини, просять мене сісти,
Дають мені бараболі полуплені їсти.
А я тую бараболю стиха поїдаю,
На полиці вареники — я за них думаю.
По вечері, по вечері полягали спати,
Я за тії вареники та й далі тікати!
Не попав же я у двері та в стовп головою,
Господиня те все чула та зверх — коцюбою!
Їден каже: «Пане-брате», другий каже: «Куме»,
Ну, а третій межи плечі макогоном суне.
Я змежи них вимотався, в коноплі сховався,
Як потягне мужик ціпом, аже-м засміявся.
І здається не болить, а не можу встати,
Коби бог мене підняв, піду спочивати.
Ой хотів же я женитися, хотів жінку мати, —
Сіно мені не вродило — нічим зимувати.
Вівсяниці, половиці та й не хоче їсти,
А яшна із остяками — буде в язик лізти.