Ой чути, чути гарматні стріли,
Ой чути, чути, як ревуть:
То битим шляхом на Україну
Полки повстанців в бій ідуть.

На плечах кріси, в руках гранати,
Коней за поводи ведуть...
Як виїжджали на поле бою,
А комуністи вже їх ждуть.

Прощає мати рідного сина,
Прощає брат свою сестру,
А там прощає молодий стрілець
Свою кохану дівчину.

Взяв за рученьку: «Бувай здорова!»
А з очей сльози полились:
«Не плач, дівчино, і не журися,
А щиро Богу помолись».

Виїхав стрілець у чисте поле,
Йому назустріч — вороги:
«Ой, кате, кате, ворожий кате,
Ми тут навіки пропали».

Гармати грають, кулі літають,
Стрільці лягають, мов трава.
Вдарила куля стрільця у груди,
Він повалився із коня.

І полилася кров із серденька,
Пофарбувала всю траву,
А його друзі похоронили,
І висипали могилу.

І поставили хрест із берези,
А сотник напис написав,
Що в цій могилі спочив навіки
Молодий стрілець — партизан.