Пішла Гандзя по буряки,
А за нею два козаки.

А попович попереду:
— Чекай, Гандзю, куплю меду!

— Вина-меду я не п’ю,
Поповича не люблю;

А я люблю Степана,
Що похожий на пана.

Ой кивну я карим оком,
Степан ходить поза током.

Підіть мені приведіть,
Коло мене посадіть.

І свиточка білесенька,
Пригортає злегесенька!

Там-то хлопець, там-то жвавий,
Як виросте — буде бравий!

Як виросте, ожениться
І розуму набереться!

— Там-то Гандзя, там-то гожа,
Пристойная і пригожа.