Пішли гуси на ріллю,
Радять раду не малу:
Ліпша рілля ранняя,
Та як тота пізняя.
Ліпша жінка першая,
Та як тота другая.
З першов жінков діти-с мав,
А з другою розігнав.
Пішли діти блукаючи,
Свої матки шукаючи.
Пішли діти до гробу,
Кличуть маму додому:
— Ходіть, мамо, додому,
Нас мачуха дуже б’є
Та й нам їсти не дає,
Голови нам не змиє,
Сорочки нам не вишиє.
— Ідіть, діти, додому,
Та я прийду потому,
Та й розкажу кождому:
Мої праці не вживай,
Мої діти не вбивай!
— Твої праці не вживаю,
Твої діти не вбиваю.
Прийшли діти на поріг,
А мачуха за батіг,
Та й батогом по ногах,
Пішли діти по селах.