Пише король листи,
А король французький,
Аж до білого царя:
«Оддай, оддай землі,
Олександер-Павел,
Аж по річку по Дністро,
Гей, аж по річку по Дністро!
Як не ’ддаси землі,
Олександер-Павел,
То я тебе розорю,
Ох, по твоїх дворах.
По твоїх соборах
Все конюшні становлю,
Гей, все конюшні становлю!
Ох, по твоїх дворах,
По твоїх соборах
Все конюшні становлю.
По твоїх кімнатах,
По твоїх палатах
Всі ребята заведу,
Гей, всі ребята заведу!»
Ой і зажурився
Олександер-Павел,
У сенаті сидячи:
«Гей, пани наші, пани,
Пани сенатори,
Що ж ми будем робити,
Гей, що ж ми будем робити?
Пани наші, пани,
Пани сенатори,
Що ж ми будем робити.
Що король французький
Пише дрібні листи —
Хоче землі одбити,
Гей, хоче землі одбити!»
Ох, і обізвався
Генерал Кутузов:
«Не тужися, голова!
Дам я тобі військо
Крепкого запаса
На француза-короля,
Гей, на француза-короля,
Дам я тобі війська
Крепкого запаса
На француза-короля,
Щоб не була дурна,
Дурна-нерозумна
Французькая голова,
Гей, французькая голова!
Щоб не була дурна,
Дурна-нерозумна
Французькая голова,
Що почала биться,
Биться-воюваться,
А тепера сомиря!
Гей, а тепера сомиря!»