По садочку ходжу,
Шавлієчку саджу
— Ой я в тебе, моя мати,
Не жонатий ходжу.
— Оженися, мій синочку,
Оженись, Андрійко,
Возьми собі паняночку,
У Степана дочку.
— А в Степана дочка,
Вона мені не рівня:
Ходить по дворочку,
Як та королівна.
З нею ні стати,
Ні поговорити,
— Проти неї шапку зняти,
На добридень дати.
Брязнули ключі,
Од комори йдучи,
Ой заплакав Андрійко,
Од Марусі йдучи:
— Ой, боже ж мій, боже,
Що я опізнився,
Я на свою та й Марусю
Та й не надивився.
Ой піду я в сад
Та вирву я м’яти,
— Припадає Андрійку
Марусеньку брати.
Ой піду я в сад
Та вирву я рути,
— Припадає та Марусі
У Андрійка бути.