По тім боці Дунаю,
А вже козак гуляє,
На молодців гукає:
— Ви молодці, молодці,
Накажіте дівоньці
Нехай мене не любить,
І літ своїх не губить,
Бо я козак убогий,
Сімсот волів в дорозі,
А яловнику без ліку —
Гуляй, дівка, до віку,
Нема правди в козаку!
Скоро дівка зачула,
До Дунаю махнула.
Накопала коріння
З-під білого каміння,
Полоскала на річці,
Намочила в горілці,
Полоскала на льоду,
Намочила у меду,
Приставила до печі,
Говорила три речі:
— Кипи, кипи, корінець,
Поки прийде молодець.
Приставила до жару —
Кипи, корінь, до звару!
А ще корінь не скипів,
Козаченько прилетів.
— Ой чого ти прилетів,
Коли мене не хотів?
— Як до тебе не літать,
Коли вмієш чарувать?
— Які в мене чароньки,
Що очиці кароньки?
Тільки в мене до любові,
Що чорнії брови.
Ой що тебе занесло —
Чи човничок, чи весло?
— Заніс мене сивий кінь
До дівчини на покій,
І до тебе, душки —
На білі подушки;
І до тебе, Маринки —
На білі перинки.
Вари, мати, галушки,
Піду до Марушки.
А в Марушки-душки
Чотири подушки,
А п’ята маленька,
Сама молоденька.
А в Марушки-душки
Смоловії лавки:
Як сів — прикипів,
Вечеряти не схотів.

По тім боці Дунаю
А вже козак гуляє,
На молодців гукає:
— Ви молодці, молодці,
Накажіте дівоньці,
Нехай мене не любить,
І літ своїх не губить,
Бо я козак убогий:
Сімсот волів в дорозі,
А виннику без ліку
— Гуляй, дівко, до віку.
Нема правди в козаку!
Скоро дівка зачула,
До Дунаю махнула,
Накопала коріння,
З-під білого каміння,
Полоскала на ріці,
Намочила в горілці,
Полоскала на льоду,
Намочила у меду.
Приставила до печі,
Говорила три речі:
— Кипи, кипи, корінець,
Поки прийде молодець.
Приставила до жару:
— Кипи, корінь, до звару!
А ще корінь не скипів,
Козаченько прилетів.
— Ой чого ти прилетів,
Коли мене не схотів?
— Як до тебе не літати,
Коли вмієш чарувати?
— Які в мене чароньки?
Що очиці каронькі,
Тільки в мене до любові,
Що чорнії брови.
Ой що тебе занесло,
Чи човничок чи весло?
— Заніс мене сивий кінь
До дівчини на покій.