Поглянь, за вікном сніг...
І мрія біла із недавніх днів,
І в даль летить, мов сміх,
Прядиво дивне із туги і снів.
Поглянь у серце, що томиться самітне
І виглядає тебе із далини...
В своїй скорботі воно таке привітне...
Ах, повернися із срібної імли.

Подай у трепеті сну
Радість побіди і одчай жаги,
Тугу твою кріпку
І розмах, що не боїться зими.
В годину тиху ти розкажи про мрію,
Що каже нам вже кидати юний чар,
І розвіває в серцях нам сніговію,
Вливає в жили нам полум’яний жар.

Ми йдем під ритм душі
Казковим кроком по тріумф чи смерть,
Щоби великі дні
Свідчили гідно про кривавий герць.
Одна шалена нас полонила доля
І увінчала нашу любов, мов цвіт.
Чи ми побідим, чи згинемо за волю,
Житиме вічно порив, заклятий в міт.