Попід садочок ходив паночок,

Приспів:

Зелена, зелена мурава,
А по ній роса студена!

Черевичками витупуючи,
Дрібними ключми вибренькуючи,
Золоту стрільбу набиваючи,
До соколонька вимірюючи.
Сокіл до него стиха промовив:
— Ой не бий мене, ґречний паничу,
Стану я тобі й а в пригодоньці,
Й а в вигодоньці на славнім місті.
Як ти поїдеш на славне місто,
Я ти поможу вистаростити,
Вистаростити, до дому взяти,
До дому взяти господарити,
Господарити, много літ жити.
Дай же ти, боже, дівчатко гоже,
Чорнобривоє, бесідливоє.