Прийшов кум до куми,
Кума ложки миє.
— Покинь, кумо, ложки,
Пожартуєм трошки.

Прийшов кум до куми,
Кума ріже зілля.
— Покинь, кумо, зілля,
Підем на весілля.

Прийшов кум до куми,
Кума мете хату.
— Покинь, кумо, хату,
Підем у загату.

Прийшов кум до куми,
Кума гречку поле,
Добре, кумцю, щось прийшов,
Кум поїхав в поле.

А як ми си з кумасеньком
У покоси сіли,
Як залізли кури, гуси —
Гречку мені з’їли!

Прийшов же я в другий раз,
Кума моркву поле,
Добре, кумцю, ти зробила,
Що не пішла в поле.

А що будеш, куме, їсти —
Чи сир, чи сметану?
Трохи, куме, почекай —
Вареників зварю.

Добре, добре, кумасенько,
Жес ми си кумами,
Менше буде серцю жалю,
Же ми ся кохаме.

Ой куме мій солоденький,
Ой куме-розмаю,
Любила м тя років штири —
На п’ятий — не знаю...

Любила м тя років штири,
На п’ятий — не знаю...
Каятися не буду —
Я то добре знаю.

Прийшов кум до куми:
Дайте, кумо, гандили.
Кума ногу підняла —
Ось тобі гандила.