Походження та примітки
ПРОДАЙ, МИЛИЙ, ЧАБАНИ. Д.
«Pokucie. Obraz etnograficzny. Skreślił Oskar Kolberg» t. I—II, Краків, 1883, II, сторінка 181.
Це — гумористична пісня з кобзарського і лірницького репертуару, яка мала назву «Дворянка».
М. Драгоманов справедливо вважає, що пісня про гусарську жону виникла на Лівобережній Україні в кінці XVIII ст. під впливом зміни козацьких полків на гусарські і масовим потягом полкових урядовців до одержання дворянського звання. «Дочки їх [стали] уважати себе за щось вище од простих козачок, а тим паче посполитих» (М. Драгоманов).
Пісня згодом поширилась через лірників і на Правобережну Україну, зайшла аж в Галичину, де ввібрала в себе відлуння панщизняних пісень (див. варіант, записаний І. Франком від своєї матері в «Житє і слові», 1895, т. III, сторінка 272).
У варіантах пісні — значні відміни. Наприклад, в записі П. Кумановського з Станіславщини 1870 р. (Відділ фондів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського Академії наук УРСР, фонд 29—3, одиниця зберігання 69, арк. 39—40) детально розроблено епізод:
Приїжджаю я до ліса,
Прип’яв милу, як біса,
Сам по лісу походжаю
Та й на сонце позираю.
А сонечко вже не рано,
А у мене дровець мало.
Мене мила дуже просить:
— Буде, милий, дровець досить.
У запис. О. Малинки від лірника Максима Прищенка (Журнал «Киевская старина», 1882 — 1906, 1893, т. 42, кн. 9, сторінки 447—449, «Изв. и зам.») — оригінальний приспів, що повторюється при рядках з присудками «не ходила», «не возила», «не просила».