Сиділа зозулька під повітом.
Не чули хлопці дзвона літом.

А як почули, полякались,
Під Малярів двір поховались.

А у Маляра лиха жона,
Вигнала зятя з свого двора.

— Ой хора, зятю, хора з мого двора,
Не задля тебе дочка моя.