Сидять панове поза столове,
Сидять лиш сидять, не п’ють, не їдять,
Не п’ють, не їдять а й судя судять...
Но ви, панове, за людей дбайте,
Бідним русинам заробків дайте,
Щоб бідний народ мог заробити,
Жону і діти і себе вдіти.
Так дітей своїх міг би школити,
Бо без науки не можна жити.
Як на се будуть панове дбати,
Та сесе буде і бог любити.
Желаєме вам, славні панове,
Штоб єсте жили і віковали,
Нас податками не обтягали.
Якби наш русин мог заробити,
Тогда би годен і дань платити.
Бо што на землі мало ся зродить,
З того і на хліб нам не доходить,
З того дітей не можемо вдіти.
Много народа обдерто ходить,
Одіж купити сим не доходить.
Народ бідує і голодує,
Бо заробку му ніхто не дає.
І вже ся многи так задовжили,
Што свої землі довгом вбтяжили.
І так, панове, на се ви дбайте
І нам, русинам, впасти не дайте.
Сесю колядку возьміть за раду
І сяк ділайте, нам помагайте.