Сирота мандрує на схід воювать,
Він б’ється за Вкраїну, за свій рідний край.

Б’ється він, воює, кров він пролива,
А дівчина удома слізоньки втира.

Десь свиснула куля козакові в грудь.
Привезли на захід, у шпиталь кладуть.

Як прийшла до нього дівчина його
І плаче, й ридає, жалує його.

Взяла пригорнула його сироту:
«Ой доле ж моя, доле, сиротою вмру».