Сльози скотились з її очей,
Коли сказав він: «Мила, прощай».
Сумом вкривались цвіти вишень,
А вітер кликав: «Скоро вертай».

Біль задавила в своїх грудях,
Очі від щастя вверх підняла:
«Іди же, мій милий, в нашу УПА,
Вернеш у славі, я знову твоя».

За смерть, руїни й сльози кругом
Помсту неси червоним катам,
Жить для Вкраїни ти не жалій,
З волею вернеш, будеш ти мій.

Все усміхнулось — небо й земля,
Квіти схилились в ноги стрільця.
Сонце раділо там в небесах,
Золотом сипло по його слідах.