Становіться, братця,
Помолимся богу,
Діждемо покрови —
Підемо додому!
Приходим додому —
Вже й пізненько,
Нераненько:
«Ой одчини, ненько,
Перегріти серденько!»
Ненька одчиняє,
Важенько зітхає,
Діток своїх проклинає:
«Де літо робили
Та не було чутки й вісти,
А на зиму прийшли
Готового хліба їсти».
«Ой годі нам, мати,
Сим же докоряти —
Ми весну почуєм
Та вп’ять помандруєм.
Ой коли б ти, мати, знала,
Яке лихо в дорозі,
Що перетрясешся
На лютім морозі.
Що перетрясешся
На лютім морозі,
На чумацькім возі,
В далекій дорозі»...
Ой казали хлопці
В Басарабію йдучи,
Що будем носити
З китайки онучі...
Онучі з китайки,
Чоботи сап’янці;
Ми йшли по морозу,
Поморозили пальці.
Ой писали басарабці
Та до наших хлопців листи:
«Ой ідіть, полтавці,
Та до нас риби їсти!»
Наші хлопці назад
Листи одписали:
«Ой брешете, басарабці,
Ми у вас бували,
Так кулішем годували,
А ще так бувало,
Що й кулішу не ставало!»